-
1 єдності знань принцип
ЄДНОСТІ ЗНАНЬ ПРИНЦИП - настанова логічної сумісності основоположень фундаментальних наукових теорій, яка забезпечує конституювання даної галузі знань як цілого та ґрунтується на принципі матеріальної єдності світу. Першою фізичною конкретизацією Є.з.п. став у механіці Ньютона принцип відносності руху, в результаті чого була сформульована теза про універсальність законів природи, що забезпечувала єдність концептуальних основ опису і пояснення механічних процесів Всесвіту. На подальшому етапі розвитку фізики, для якого визначальним є існування конкуруючих теорій із різними вихідними принципами відносно певної області реальності, Є.з.п. реалізується шляхом вироблення спеціальних методологічних принципів відповідності, простоти тощо, які встановлюють певну структурну упорядкованість знання та конкретизують певні аспекти закладеного в загальнофілософському твердженні змісту. На сучасному етапі реалізація Є.з.п. полягає у виробленні нової програми об'єднання фундаментальних фізичних взаємодій, яка б забезпечувала проникнення у внутрішню, органічну єдність та взаємозумовленість явищ фізичного світу. Ця програма передбачає можливість пояснення одних і тих самих процесів із різних точок зору, що не порушує тезу про єдність світу, а лише акцентує увагу на тому, що єдність існує на тлі різноманітності.Л. ОзадовськаФілософський енциклопедичний словник > єдності знань принцип
-
2 sponge
1. n1) зоол. губка2) губка3) обтирання губкою4) змащування (стирання) губкою5) губчаста речовина6) кисле тісто; опара7) бісквіт8) збиті білки9) метал губчастої структури10) трясовина; мочар11) мед. тампон12) дармоїд, нахлібник; паразит13) дармоїдство, паразитизм; нахлібництво14) розм. п'янюга, п'яничка, гультіпака15) людина, що жадібно сприймає щось; людина, що швидко засвоює знання16) жарт. джерело, кладезь (мудрості, знань тощо)17) списання боргу (без сплати)18) військ. поршень банникаsponge cloth — текст. тканина «епонж»; бавовняна вафельна тканина; обтиральна тканина
sponge cucumber — бот. люфа (вид гарбуза)
sponge mushroom — бот. зморшок
2. v1) мити; чистити; витирати губкою2) збирати губки3) бути нахлібником (дармоїдом); паразитувати4) промокнути, осушити; усмоктувати (тж sponge up)5) стирати губкою (написане)6) перен. згладити з пам'яті, забути; простити (борг тощо)7) вимішувати (тісто)8) збивати (білки тощо)9) розм. тинятися в пошуках чогось10) пінитисяsponge down — обтирати (витирати, протирати) мокрою губкою; обтиратися мокрою губкою
sponge off — стирати, змивати, чистити (чимсь)
sponge out — викреслити, ліквідувати; стирати губкою; згладити
* * *I n1) зooл. губка2) губка; обтирання губкою; змазування або стирання губкою3) губчата речовина; кисле тісто; опара; бісквіт4) збиті білки6) трясовина, драговина7) пінопласт8) мeд. тампон ( з марлі е вати)9) нахлібник, паразит10) п'янюга, п'яничка11) сприйнятлива або жадібно сприймаюча що-небудь людина; джерело, кладезь12) вiйcьк. поршень банникаII v1) мити, чистити, витирати губкою3) паразитувати, бути нахлібником; виманити, виканючити; взяти в борг без віддачі4) усмоктувати, промокувати, осушувати (чим-небудь; sponge up)5) стирати губкою, ганчіркою (sponge off, sponge away); закреслити ( sponge out); стирати з пам'яті, забути ( sponge out) -
3 country
1. n1) країна2) населення (народ) країни3) батьківщина; вітчизна (тж old country)4) (тільки sing) місцевість, територія5) (тільки sing) село, сільська місцевість; провінціяin the country — на селі; за містом; на дачі
6) галузь, сфера (знань тощо)7) юр. присяжні засідателі8) спорт. (the C.) біг по пересіченій місцевостіcountry club — амер. заміський клуб для мешканців міста
country cousin — родич з провінції, провінціал
country gentleman — поміщик, сквайр
country road — путівець, польова дорога
country rock — геол. бічна порода
country sickness — туга за батьківщиною, ностальгія
2. adj1) сільський; селянський2) провінційний, віддалений від центру* * *I ['kentri] n1) країна; населення, народ країни; виборці2) батьківщина3) тк.; sing місцевість, територія4) тк.; sing ( the country) село, сільська місцевість, провінція5) галузь (знань, ідей)6) юp. присяжні засідателі; журі присяжних засідателів7) cпopт. ( the Country) біг по пересіченій місцевості8) музика "кантрі"II [`kentri] a1) сільський2) віддалений від центра, провінційний3) який відноситься до музики "кантрі" -
4 department
n1) відділ, відділення2) цех; магазинdepartment store — амер. універсальний магазин, універмаг
3) департамент, управління, відомство, служба4) амер. міністерствоState D. — державний департамент, міністерство закордонних справ США
D. of Defense — міністерство оборони
5) владаlegislative (executive) department — законодавча (виконавча) влада
6) факультет; кафедра7) адміністративна область; округ8) військовий округ9) галузь, сфера (знань тощо)* * *n1) відділ; відділення; приміщення, яке займає відділ2) цех; магазин; fancy goods department галантерейний магазин3) департамент; управління; служба; aмep. міністерство, відомство; влада; legislative [executive] department законодавча [виконавча] влада4) факультет; кафедра5) адміністративна область; округ; департамент (особл. у Франції); військовий округ6) галузь, область (знань, науки) -
5 digestion
n1) біол. травлення2) засвоєння (знань тощо); розуміння3) хім. виварювання* * *n1) травлення; засвоєння їжі2) засвоєння (знань, фактів); розуміння3) xiм. дигерування, виварювання; бioxiм. ферментативне розщеплення субстрату ( білка)4) зброджування; перегнивання -
6 reservoir
1. n1) басейн; водойма2) резервуар3) ав. паливний бак4) скарбниця; сховище; склад5) запас, джерело (знань тощо)2. vзберігати в резервуарі* * *n1) басейн; водойма; водоймище2) резервуар; aв. паливний бак3) скарбниця; сховище; запас; джерело ( знань) -
7 storehouse
n1) комора; склад; магазин2) скарбниця; перен. джерело (знань тощо)* * *[`stxːhaus]n1) склад; комора2) скарбниця, джерело -
8 terra
n лат.земляterra firma — суходіл, континент
terra incognita — а) невідома країна; б) невідома галузь (знань тощо)
terra alba — лат. гіпс, каолін, магнезія
terra cariosa — геол. трепел
terra japonica — дубильний (чинбарний) екстракт
terra ombra — лат. умбра
* * *['tera]n; лат.1) земляterra firma — суша, континент
terra incognita — невідомий край; невідома область ( знань)
-
9 territory
n1) територіяinviolable (trust) territory — недоторканна (підопічна) територія
2) земля, місцевість, район3) (T.) територія (адміністративна одиниця у СІМА, Канаді, Австралії, що не має прав штату або провінції)4) галузь, сфера (знань тощо)5) поле діяльності6) район дій комівояжера7) спорт. половина поля (тієї чи іншої команди)8) спорт. зона* * *n1) територія2) земля, місцевість, район3) (Territory) територія (адміністративна одиниця в США, Канаді, Австралії, що не має прав штату або провінції)5) ділянка, займана даною особиною ( у вищих тварин)6) поле дій; область, сфера (знань, науки)7) cпopт. половина поля ( тієї або іншої футбольної або хокейної команди); зона -
10 unbeaten
adj1) небитий2) який не зазнав поразки; непереможений3) неперевершений4) неуторований5) недосліджений, невідомий (про галузь знань тощо)6) нетовчений* * *a1) небитий2) що не мав поразок, непереможнийunbeaten army — армія, не знавша поразок; неперевершений
3) неуторованийunbeaten track — неуторований шлях; незвіданий (про район, сферу знань)
4) нетовчений -
11 mine
1. n1) рудник; шахта; копальняmine foreman — гірн. штейгер
2) розріз, кар'єр3) поклад; пласт4) скарбниця; джерело (знань тощо)5) військ., мор. міна; фугас6) іст. підкоп7) змова, інтрига2. v1) видобувати (руду тощо); розробляти рудник, виконувати гірничі роботи2) підкопувати, робити підкоп3) зариватися в землю; рити під землею (про тварин)4) військ., мор. мінувати, ставити міни5) висаджувати в повітря3. pron poss. (абсолютна форма; не вжив. атрибутивно; пор. my)мій, моя, моє, мої; що належить меніit is your fault, not mine — це ваша провина, а не моя
a friend of mine — мій друг, один з моїх друзів
-
12 exempt
I adj1. вільний, звільнений; незалежний; що не підлягає (чомусь)2. який користується пільгами/ привілеями- exempt from duties безмитний- exempt from taxation той, що не підлягає обкладенню податком- exempt class категорія кандидатів на посади в урядових закладах, звільнена від перевірки (знань тощо – США)II v звільняти (від обов'язків, оподаткування тощо)- to exempt from taxation звільнити від обкладення податками -
13 well
1. n1) колодязь2) криниця; джерело, ключ; струмок3) водойма, водоймище4) pl мінеральні води (курорт)5) перен. джерело, кладезь (знань тощо)6) сходова клітка, сходи7) шахта ліфта8) гірн. свердловина9) тех. відстійник, зумпф10) місця адвокатів (в англійському суді)11) добро; благо; усе добре12) (the well) збірн. здорові2. adj (comp better; sup best)1) звич. pred. здоровий2) pred. добрий, гарний, хорошийwell and good — ну й чудово; тим краще
3. adv (comp better; sup best)1) добре; гарно; відмінно; вдало; благополучноto go well together — гармоніювати; підходити один до одного
2) гарненько, як слід, як годиться3) дуже, вельми4) значно, далекоwell back — далеко назад; далеко позаду
5) цілком, повністю6) розумно; справедливо; ґрунтовноas well — крім того, на додаток; також
as well as — так само, як
well and truly — ґрунтовно, сумлінно
well away — на ходу; розм. напідпитку, ледь стоячи на ногах
well under — розм. п'яний
all's well that ends well — присл. усе добре, що добрий кінець має; кінець — ділу вінець
4. v1) підніматися (про воду; тж well up)2) закипати (тж well up)3) бити ключем, хлинути джерелом; бризками (тж well out, well forth)□ well over — переповнюватися; литися через край
5. intну!well, what next? — ну, й що далі?
well, now tell me all about it — ну, а тепер розкажіть мені все про це
well, what news? — ну, що нового?
* * *I [wel] n1) криниця2) струмок, ключ; джерело( мінеральне); водойма; pl мінеральні води ( курорт)3) джерело, кладязь4) прогін сходів; шахта ліфта5) гірськ. свердловина6) тex. відстійник, зумпфII [wel] v1) підніматися (про воду; well up)3) бити ключем; хлинути, бризнути (well out, well forth)4) ( over) переповнюватися; литися через крайIII [wel] n1) добро; благо2) ( the well) здоровіIV [wel] a1) predic здоровий; той, що одужав2) predic хороший, в задовільному стані3) заможний; той, що процвітає4) вдалий5) бажаний, доцільнийV [wel] adv(better; best)1) добре, відмінно; удачно; благополучно2) позитивно, сприятливо3) заможно4) значно5) цілковито, повністю6) розумно, з повним розумінням; справедливо7) ретельно8) дуже9) досить10) в словоспол.as well — також, теж; з таким же успіхом
as well as — також; так само як; на додаток; крім того
VI [wel]well done /run/! — молодець!, добре! ( схвалення)
int ну!well, I declare! — ну, скажу я вам!; ну, ну!, нема що сказати!
well, to be sure — от тобі е маєш!
-
14 digestion
-
15 plane
I [pleɪn] 1. n1) площи́на́ (тж. перен.)2) прое́кція3) рі́вень (розвитку, знань тощо)4) розм. літа́к5) крило́ ( літака)6) гірн. бре́мсберг, схил2. adjпласки́й, пло́ский; площи́нний3. v1) ав. планерува́ти; ко́взати2) подорожува́ти літако́м3) ширя́тиII [pleɪn] 1. n1) тех. руба́нок; струг; калі́вка2) буд. глади́ло, ке́льма2. vструга́ти; скребти́; вирі́внювати; вигла́джуватиIII [pleɪn] nплата́н -
16 province
['prɒvɪns]n1) прові́нція, о́бласть2) га́лузь ( знань тощо); сфе́ра дія́льності, компете́нціяit is out of my province — це по́за моє́ю компете́нцією
3) pl перифері́я, прові́нція••the Provinces амер. — Кана́да
-
17 storehouse
['stɔːhaus]n1) комо́ра; склад2) скарбни́ця; джерело́ ( знань тощо)a storehouse of information — енциклопе́дія
-
18 terra
-
19 методологія
МЕТОДОЛОГІЯ ( від грецьк. μέυοδοζ - шлях дослідження чи пізнання; λόγοζ - вчення) - 1) Сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети. Такою метою в науковому пізнанні є отримання об'єктивного істинного наукового знання або побудова наукової теорії та її логічне обґрунтування, досягнення певного ефекту в експерименті чи спостереженні тощо. Так говорять про М. фізики, про М. біології, про М. пізнання космосу, про М. соціології, М. економічної науки і т.д. Практична діяльність може скеровуватися на створення бажаного матеріального чи ідеального предмета, певної реальності, на потрібну спрямованість об'єктивного процесу, функціювання матеріальної системи або її цілеспрямоване трансформування тощо. В цьому розумінні говорять про М. управління економічними процесами, М. поєднання центральних та регіональних інтересів, М. бюджетного планування, М. ціноутворення тощо. 2) Галузь теоретичних знань і уявлень про сутність і форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів та процедур в процесі наукового пізнання та практичної діяльності. Осмислюючи теоретичний та соціокультурний досвід, М. розробляє загальні принципи створення нових пізнавальних засобів. Основним об'єктом вивчення для М. є продуктивний творчий та дійовий метод, його сутність та сфера функціювання, структура та взаємодія з іншими методами й елементами пізнавального інструментарію, його відповідність характеру досліджуваного об'єкта та зв'язок з пізнавальною метою або цілями практичної діяльності. М. ставить перед собою завдання з'ясувати умови перетворення позитивних наукових знань про дійсність в метод подальшого пізнання цієї діяльності, виявити ефективність та границі продуктивного застосування методу. Особливо важливим принципом М. є обґрунтування положення про метод як систему, про складність і багатостанність змісту методу, який включає в себе знання різних якісних характеристик та багатоманітність рівнів - від принципів філософського значення до безпосередніх наукових знань про конкретний об'єкт. Це зумовлює закономірність розгортання методу в систему в процесі його теоретичного і практичного функціювання. М. розробляє типологію методів В. ідповідно до цього структурується саме методологічне знання. Однією з найбільш розвинених методологічних теорій в наш час є М. науки. Вченням про метод взагалі та філософський метод зокрема виступає філософська М. Філософський метод, розгортаючись в систему, вбирає в себе основний зміст філософського знання. Тому філософська М. в знарядійному відношенні збігається з філософією. Оскільки сфера філософії містить в собі різноманітні філософські системи і течії, то відповідно філософська М. являє собою множинність методологій, де вирізняються якісно своєрідні методологічні системи. Жодна з існуючих філософських М. не може набувати ролі абсолютного пізнавального інструментарію. Кожна з них має сенс і стає продуктивною лише в межах предметної області, окресленої її основоположними принципами. Намагання надати тій або тій М. універсального пізнавального засобу завдає шкоди і науці, і самій методологічній теорії, як це мало місце з діалектико-матеріалістичною М. Тому дослідники в своїх методологічних орієнтаціях дотримуються принципу методологічного плюралізму. М. як систематичне вчення про метод виникла в філософії Нового часу, зокрема в філософії Ф. Бекона та Декарта, для критичного осмислення методів дослідження та пошуків надійних підстав істинності знання. Великий внесок у розвиток філософської М. зробили Спіноза, Ляйбніц, Кант, Гегель, Маркс, Мах, Пуанкаре, Гуссерль, Поппер, Копнін та ін.П. Йолон -
20 філософія
ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.В. Шинкарук, П. Йолон
См. также в других словарях:
пропаґанда — (ідей, учення, наукових знань тощо), проповідь; популяризація, популяризування (перев. наукових знань) … Словник синонімів української мови
пропаґандист — (ідей, учення, наукових знань тощо), просвітитель, проповідник; популяризатор (перев. наукових знань) … Словник синонімів української мови
перевіряти — перевірити (з ясовувати правильність, точність, придатність чогось; розпитувати кого н. із метою з ясування певних якостей, знань тощо); вивіряти, вивірити (ретельно з метою встановлення точности, наявности, відповідности); звіряти, звірити… … Словник синонімів української мови
Помилки та норми — Помилковий слововжиток // Нормативний слововжиток // Примітка біля 400 творів у новому виді // близько (або майже) 400 творів у новому вигляді // 1. Сучасні довідкові джерела з культури укр. слова фіксують використання прийменника біля на… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
клас — у, ч. 1) Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ. || Одна з великих природних груп у систематиці рослин і тварин. || лог. Сукупність однорідних предметів чи явищ із спільними істотними ознаками. ||… … Український тлумачний словник
проходити — I див. проходжувати. II джу, диш, недок., пройти/, пройду/, про/йдеш, док. 1) неперех.Іти, пересуватися кроками; крокувати. || Пропливати в морі, річці і т. ін. (про риб). || Їхати, скакати верхи де небудь. || Переміщатися де небудь (про поїзд,… … Український тлумачний словник
навчáння — рос. обучение англ. learning дія за значенням навчати, навчатися. 1. Передавання знань, умінь, досвіду. Збагачення досвідом, знаннями тощо. 2. Оволодіння знаннями, набуття знань, опанування чогось. навчáння дистанцíйне … Тлумачний словник з інформатики та інформаційних систем для економістів
недосвідчений — (який не має достатнього досвіду, знань, потрібних у чому н.), неспокушений; непідготовлений, непідготований, ненавчений (який не здобув потрібних знань, належної підготовки для чого н.); небувалий, небитий (який не має життєвого досвіду, не… … Словник синонімів української мови
освіта — 1) (рівень знань, здобутих у процесі навчання; також загальний рівень знань у суспільстві, державі тощо), освіченість, грамота, просвіта 2) див. навчання 1) … Словник синонімів української мови
інформація — ї, ж. 1) тільки одн. Те саме, що інформування. 2) Відомості про які небудь події, чиюсь діяльність і т. ін.; повідомлення про щось. 3) Коротка стаття, допис у газеті, що містить фактичні дані. 4) тільки одн. Відомості в будь якій формі та вигляді … Український тлумачний словник
музичний — а, е. 1) Прикм. до музика 1), 2). || Виражений, здійснюваний засобами музики. Музичний образ. Музична школа. •• Музи/чна дра/ма драма в супроводі музики, опера з драматичним сюжетом. Музи/чна ексце/нтрика естрадно цирковий жанр, трюкове виконання … Український тлумачний словник